No name

З Кізлівки я поїхав до Національного природного парку «Пирятинський», що тягнеться вздовж річки Удай довкола Пирятина. Це територія широких заплав, тихих проток і очеретяних стін, де вода диктує ритм сезонів. Парк створений наприкінці 2000-х, сьогодні він охороняє великий масив природних комплексів і пропонує мандрівникові десятки кілометрів екостежок, які виводять до островів, луків і давніх поселень. Першою точкою на маршруті стало село Каплинці - місце, яке найчастіше згадують через його старий дерев’яний міст через Удай. Про цей міст говорять як про чи не найдовший дерев’яний у країні. Первісну переправу відносять до кінця ХІХ століття...

На третій день подорожі я сів на ранковий поїзд із Сучави і вирушив у Бухарест. Відверто кажучи, це місто ніколи не входило до списку моїх мрій чи обов’язкових пунктів подорожей. У моїй уяві воно було радше хаотичним мегаполісом зі скупченням радянських кварталів, розпеченим асфальтом і гучними магістралями. Але саме тут знаходився найближчий великий аеропорт, звідки можна було вилетіти далі, тому я сприймав Бухарест швидше як транзитний вузол, а не як самостійну подорож. Проте кілька вільних годин до вечірнього рейсу вирішив використати максимально. Ще в дорозі я почав шукати інформацію про те, що ж можна побачити у столиці Румунії, і був...

Ми з нетерпінням чекали зустріч з Лядовою під час нашого роад-туру Південною Вінниччиною, адже ще раніше бачити фото скель з печерами над високим берегом Дністра та панорами Дністровського каньйону. Щоб побачити монастир і панораму, доведеться піднятися сходами нагору на висоту 90 метрів над рівнем Дністра. Підйом забирає близько 15 хвилин. Застування монастиря у Лядові приписують Антонію Печерському, який той у 1013 році вертався з Афону та Константинополя до Києва. Тому монаху, який заснував Києво-Печерську Лавру, Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові та Бакотський скельний монастир. Навряд чи це так, вважаючи на широку географію...

Ворохта - один із тих карпатських куточків, куди тягне повертатися знову й знову: гуцульське селище на річці Прут, оточене хвойними схилами Чорногори, з легендарними австрійськими кам’яними віадуками, старими залізничними станціями й запахом смоли в повітрі. Це природні “ворота” до найпопулярніших маршрутів Карпатського нацпарку: звідси зручно стартувати на Говерлу і Петрос, вирушати лісовими дорогами до полонин, а взимку - ловити спортивний драйв біля трамплінів і на лижних трасах. Ворохта поєднує тишу високогір’я з відчутною пульсацією дороги — поїзди ковзають під арками віадуків, а внизу, вздовж Пруту, розгортаються ті самі м’які...

Буковель мене особливо не вразив. Це місце виглядає радше як приклад архітектурного хаосу, де сучасні готелі і бази відпочинку тісно зрослися без жодної гармонії з навколишнім середовищем. До цього додаються захмарні ціни, які не завжди відповідають рівню сервісу. Єдине, що дійсно варте уваги тут - це неймовірні краєвиди з навколишніх гір, які залишають набагато сильніше враження, ніж сам курорт. Все, що внизу - якійсь архітектурний і урбаністичний хаос з високими залізними парканами, котлованами, недобудовами. Ресторани з якимось нереальними цінами при майже повній відсутності людей. Але у Буковелі варто піднятися на підйомнику на одну з...

Село Кізлівка, розташоване неподалік Чорнух на Полтавщині, зберегло унікальну пам’ятку архітектури - земську школу, яка є зразком українського архітектурного модерну. Ця школа була збудована у 1912 році за проєктом видатного українського архітектора Опанаса Сластіона. Її споруджено у двокомплектному варіанті - це означає, що будівля вміщувала одночасно два навчальні класи для різних вікових груп. Будівля земської школи в Кізлівці вражає своїм архітектурним стилем. Вона виконана з червоної цегли, з характерним геометричним декором, притаманним проєктам Сластіона. На фото добре видно вишукану гру цегляного мурування: фризи, карнизи, акценти...

Дорогою назад з Василева до Чернівців ми не могли оминути нагоди зупинитися біля Малого Кучурова і Васловівців - саме тут відкривається одна з найкрасивіших панорам Хотинської височини. Ці зелені хвилясті пагорби нагадують справжні Карпати, хоч насправді це ще не Карпати, а окремий висотний масив, що простягається на північному заході Буковини. Найвищою точкою є гора Берда - 515 метрів над рівнем моря. Вона виділяється м’яким контуром і широким зеленим полем на вершині. Хотинська височина - частина Подільської височини, відома серед краєзнавців як перехідна зона між Поділлям і Карпатами. Вона утворена лесовими пагорбами, вкритими лісами та...

На завершення моєї Нордичної подорожі ми з родиною вирушили в бік Буковинських Карпат - у село Молдовиця, розташоване серед гір, лісів і пологих хребтів. Це місце стало початком однієї з найатмосферніших пригод у моїй подорожі - катання на вузькоколійній залізниці "Huțulca Moldovița", або як її ще називають - Гуцулка.  Високогірна вузькоколійна залізниця «Молдовиця - Аржел», відома як Huțulca Moldovița, - це не просто туристичний маршрут, а жива машина часу. Вона є однією з небагатьох діючих вузькоколійок у Карпатах. Пролягає через серце гуцульської Буковини, від села Молдовиця до Аржелу, перетинаючи 12 кілометрів гірської місцевості, лісів...

Давно я мріяв побувати в селищі Чорнухи на Полтавщині – рідному краї Григорія Сковороди. І ось нарешті здійснив цю поїздку. Це невелике, але історично значуще селище розкинулося на мальовничих пагорбах Лівобережної України, на берегах тихоплинної річки Удай. Вперше Чорнухи згадуються в історичних джерелах ще в XVII столітті як сотенне містечко Лубенського полку. Згодом вони стали волосним центром Лохвицького повіту, а з початку ХХ століття – місцем активного культурного і освітнього розвитку. Та головна гордість Чорнух – це, безумовно, постать Григорія Савича Сковороди, одного з найвизначніших українських філософів, поетів і просвітників....

У Василеві я побував двічі: у 2009 році під час Буковинської експедиції, та у 2025 році під час подорозі Поліссям, Галичиною та Буковиною. Ми вирішили вирватися з Чернівців на день і поїхали родиною до Василіва - одного з найцікавіших і маловідомих місць нашого Придністров’я. Тут, серед крейдяних урвищ і зелених круч над меандрами Дністра, зберігаються сліди одного з найзахідніших літописних міст Київської Русі. І коли стоїш біля пам’ятного знаку з кам’яним хрестом на Замчищі, розумієш - перед тобою земля, якою колись крокували князі Ростиславичі. ВАСИЛІВ (Заставнівський район) вперше згадується у 1230 році давньоруським літописцем під час...

У Лохвицю я приїхав уперше влітку 2025 року під час подорожі Полтавщиною. Це невелике місто, про яке я раніше чув лише побіжно, але з першої ж хвилини воно мене зацікавило. Лохвиця розташована в західній частині Полтавської області, на правому березі річки Сула, там, де в неї впадає права притока - Суха Лохвиця. Сьогодні це адміністративний центр Лохвицької міської громади в Миргородському районі. Населення міста становить близько 11 тисяч осіб, і хоча воно невелике за розміром, має свою особливу атмосферу та значну історичну глибину. Історія Лохвиці сягає глибокої давнини. Уперше вона згадується в письмових джерелах у 1320 році, але...

Ще однією важливою зупинкою в нашій подорожі Буковинськими Карпатами влітку 2025 року став перевал Чумирна - найвища точка мальовничої дороги між Кімпулунгом і Радівцями. Перевал розташований на висоті приблизно 1109 метрів над рівнем моря, і він одразу задає тон атмосфері Карпат: коли ти піднімаєшся сюди - відчуваєш глибину простору, висоту, і те, що світ навколо ніби стає більшим. Я відкрив це місце для себе восени 2021 року, коли тиша і холодний повітряний напій восени створювали контраст із шумом людського життя далеко внизу. Тоді були лише вітер, запах хвої і гострі хвилі пагорбів, що губилися в далеких горах. Цього разу картина...