Великі Будища - колиска угоди Мазепи і Карла XII

Село Великі Будища біля Диканьки - історично важливе поселення в межах нинішньої Полтавської області, знаний як центр Великобудищанської сотні Полтавського полку з 1660 року. Назва села походить від слова «буда» - ремісничого виробництва поташу, дьогтю, вугілля чи селітри, що активно існувало тут ще в XVI–XVII століттях.

Відоме Великі Будища і як місце, де 8 квітня 1709 року (новий стиль) було укладено угоду - гетьман Іван Мазепа з кошовим Запорозької Січі Костем Гордієнком склали союз із шведським королем Карлом XII у місцевій, ймовірно Іоанно-Богословській церкві. Цей трактат підтвердив намір Швеції підтримувати українську державність та не домовлятись із Московією до здобуття незалежності. Угода стала символом дипломатії під час Великої Північної війни і залишила по собі пам’ять як один з ключових моментів української історії того часу. У ті дні тут розташовувалась штаб-квартира Карла XII, а до села часто приїздив Мазепа.

У XVIII столітті село активно розвивалося: згідно з описом Рум’янцева 1767–69 років, Великим Будищам належав цілий регіон із прилеглими хуторами й Диканькою. Тут проходили ярмарки, населення займалося бджільництвом і вирощуванням тютюну. У середині XIX століття місцеві події включали ярмарки, працювали селітряний завод, ремісничі майстерні й училища. Населення становило близько 3 500 мешканців.

Головною історичною пам’яткою села є Свято-Троїцька церква - православний храм, пам’ятка архітектури регіонального значення, що входить до Регіонального ландшафтного парку «Диканський». Релігійна традиція в цьому місці сягає XVII–XVIII століття: вже у 1722 році згадується отець Самуїл Троїцький, а збудовано нову дерев’яну церкву у 1726 році на честь Святої Трійці. У 1806–1819 роках на місці старої зведено мурований храм - спочатку Різдва Богородиці, у 1876 році переосвячений на честь Святої Трійці, зберігши пам’ять про попередню церкву.

Цегляна класична споруда, фінансована Герасимом Захарченком, вирізняється лаконізмом архітектурних форм: класичний фасад, стримані пропорції, і надовго зберегла храмову цілісність завдяки якісному камінню й реставрації у 1873–76 роках. У червні 2019 року храм відзначив своє 200‑ліття, святкування очолив митрополит Полтавський і Миргородський Филип.

Окрім церкви, в селі працює Музей українського весілля, відкритий у 2008 році в місцевому клубі. Це популярна туристична атракція з автентичними експонатами традиційного весільного обряду. Оточення села багате на археологічні пам’ятки: в околицях виявлено численні кургани скіфської доби, а поряд із Диканькою - залишки сіро-черняхівських і скіфських поселень та підземні хідники. Село розташоване на правому березі річки Ворскла — одного з північно-східних рубежів Київської Русі, яке було важливим опорним пунктом проти набігів кочівників.