Україна

Кожний, хто їде на Закарпаття або назад поїздом вдень, обов'язково звертає увагу на гарну бойківську церкву і мальовничу панораму села Опорець, що розташоване у Сколівському районі майже перед самим перевалом на межі Львівської і Закарпатської областей. І церква, і навколишня місцевість настільки фотогенічні, що не треба виходити з електрички, щою зафіксувати церкву і село. Опорець відомий з 1490 року. Легенда про його назву розповідає, що колись татарське військо дійшло до села, а місцеві мешканці почали перегороджувати річку буками та смереками. Так як татари не знали місцевості то пішли річку в брід, але вода в річці піднялась і вони...

Закарпатське містечко Свалява в долині річки Латориця знайомо всім завдяки свалявській мінеральній воді і курорту, який виник на її базі. Саме з метою лікування, як правило, і їдуть до Сваляви. Подорожуючі, що прямують на Закарпаття, рідко зупиняються у місті. То і не дивно, адже попереду, майже перед самим носом - справжні закарпатські перлини: мисливський замок Шенборнів, чинадійовський замок та не по-українськи гарне Мукачево з його численними пам'ятками і замком Паланок. Я і сам випадково попав у Сваляву: перший автобус із Довгого, яким мені попався, йшов саме сюди. Щоб обійти центр міста і повернутися назад на вокзал, достатньо і...

Сюди я давно хотів попасти, знаючи, що тут зберігся не надто відомий замок-палац, а швидше - оборонний двір Долгаїв-Телеки. Про замок у Довгому я, як і більшість інших, дізнався з книги Ореста Мацюка "Замки і фортеці Західної України" (2005 р.), останній розділ якої (про Закарпаття) Микола Казурак. Там було описання замку і його коротка історія, які, очевидно, були запозичені з чотирьохтомника "Памятники градостроительства и архитектуры УССР" (1983 р.). Після цього майже нічого нового про Довжанський замок ніхто не писав. Містечко Довге лежить в долині річці Боржава в 26 кілометрах на північний схід від Іршави. У позаминулі вихідні я...

На цих вихідних я знову побував у Виноградові. Тут починається Боржавська вузькоколійка, яка була основною ціллю моєї подорожі Закарпаттям. Прибувши до Виноградова о 6 годині ранку поїздом Львів-Солотвино, я мав дві години для того, щоб оглянути Виноградів. Ранок вихідного дня –це найкращий час для огляду будь-якого міста. Незважаючи на попереднє уявлення про Виноградів, як маленьке містечко, де все цікаве знаходиться поруч, місто реально велике! Пам'ятки розкидані, а щоб подивитися все, треба витратити чи не половину дня. А дивитися є що: руїни замку Канків, найстаріший на Закарпатті бароковий палац Перені, декілька храмів, шпилі яких...

Я вже звик, що у 80% випадків, коли я запрошую когось поїхати разом мандрувати, ніхто не зголошується. Так само було і цього разу. Мені дуже шкода (не себе, а тих, хто міг поїхати і не поїхав). Маршрут був абсолютно непланованим, а отже, мандруючи позавчора Закарпаттям, я віддав себе в руки ненадійних закарпатських розкладів автобусів і поїздів. І вийшло дуже цікаво і, головне, непопсово. Головною фішкою подорожі було катання Боржавською вузькоколійкою, про існування якої я чув, мабуть років з першого чи другого класу школи: і ще з того моменту думав, коли ж я виросту, щоб бути не від кого незалежним, і поїхати собі кататися куди захочу....

Сьогодні, 28 червня, в Золочівському та Олеському замках відбулося відкриття експозиції батальних полотен італійського художника Мартино Альтомонте "Битва під Віднем" та "Битва під Парканами". Картини колись було врятовано від фізичного знищення та збережено Героєм України, директором Львівської галереї мистецтв Борисом Возницьким, який планував їх розміщення в експозиційних залах музею. Частину картини "Битва під Віднем" (точніше, її половину) відвідувачі замка в Олеську могли бачити і раніше. Однак, повністю полотно не експонували, оскільки висота стель приміщень замку просто не дозволяло цього робити. Коротко про історію і про те, чому...

Село Черче з його без перебільшення довершеною дерев'яною церквою св. Василя лежить в 5 кілометрах на північний захід від Рогатина. Повз село проходить траса Львів - Рогатин - Івано-Франківськ. Але храм лежить не при дорозі. Щоб довго не петляти, краще відразу запитати місцевих мешканців, як ся дістати церкви. Перша письмова згадка про Черче датується 1443 році. Назва села походить від землі, на яких оселилися перші монахи - ченці, а потім побудували свій перший монастир. Спочатку село звалося Чернецьке, але пізніше в назва перейшла у ту, що використовується сьогодні. У 1925 році на базі сірководневих джерел з сульфідними водами у селі...

В Рогатині вже був неодноразово, але містечко настільки симпатичне, що із задоволенням повернуся б сюди ще не раз. Рогатин наряду з Коломиєю і Галичем – одне із найприємніших і найзатишніших містечок Прикарпаття. Хоча, називати цей регіон Прикарпаттям не зовсім вірно: Рогатинщина входить до етнографічного регіон з назвою Опілля. Для туриста Рогатин – райське містечко: дві дерев’яних церкви (одна з них – просто еталон галицького дерев’яного храму), стара оборонна церква, готично-ренесансно-барочний костел, синагога, сецесійна забудова центру. А ось ратуша і замок не збереглися… А ще Рогатин – це батьківщина Роксолани! Вперше містечко на...

Планував на ці вигідні Гданськ і околиці (ця поїздка вже втретє в мене зривається), але вийшла не менш цікавіша дводенна подорож – на Закарпаття. Вперше їздив на «Срібну землю» власним авто, і з родиною. За два дні поїхали рівно 700 км за маршрутом: Львів – Долина – Торуньський перевал – оз. Синевір – Воловець – Поляна – Перечин – Ужгород – Мукачево – Шенборн – Верецький перевал – Львів. Упродовж розповіді – не лише природні і архітектурні прикраси, але й інформація про стан доріг на Закарпатті. Вирішили їхати через Торунський перевал. У світлі надзвичайної завантаженості траси «Київ – Чоп», це було вірним рішенням. Стан дороги на...

Це зовсім поруч з Тернополем, майже східна його околиця. Від обласного центру Байківці відділяє окружна дорога. Більша частина села - це сучасні заміські садиби тернополян. І тільки проїхавши декілька кілометрів сільських доріг, побачимо на горизонті величний костел, збудований у міжвоєнний період, який добре зберігся. Перша писемна згадка про Байківці відноситься до 1653 року. Відомо, що на початку ХІХ ст. село належало Шеліським, і надалі часто змінювало свої власників: Подлєські, Фредберги, Нєсіловські... Перші збудували у Байківцях панський двір, який дійшов до наших часів. Садиба Шеліських в Байківцях постала в першій чверті ХІХ ст....

Невелике містечко Великі Мости (менше 6 тис. мешканців) між Жовквою і Червоноградом. Місто старовинне, відоме з XVI століття, в середині якого воно вже мало Магдебурзьке право. Через Великі Мости я проїжджав транзитом неодноразово, які ніколи не зупинявся. І от вчора, прямуючи по роботі до Червонограда-Кристинополя, зупинився на 15 хвилин у Великих Мостах. Безумовно, за цей час повність містечко оглянути не вдалося, але основну частину місцевих атракцій побачив. Вибачте, сьогодні історичного нарису і опису пам'яток не буде. Лише фотопрогулянка. Головною атракцією (якщо так можна назвати) Великих Мостів є синагога. Виглядає дійсно потужною...

Одного разу, ще працюючи у Львові, вирішили здійснити давню мрію - показати Маргаритці страусину ферму поблизу Самбора. А заодно, подивитися трохи Самбір і щось ще по дорозі. З останнім не дуже вийшло - дитина є дитина :) Я знав, що Самбір симпатичний, такий він і виявився насправді. Місто, яке так і не вдалося нам нормально подивитися, заслуговує, мабуть, того, щоб витрати на нього повний світловий день. Тому сьогодні не буде історії міста, а лише декілька фотографій. А от про страусину ферму можна сказати і більше. Знаходиться вона при виїзді з Самбора у бік Старого Самбора і Турки. Володіє фермою м'ясопереробна приватна фірма "Білаки"....