Україна

На протилежному від Зінькова березі річки Ушиця розташована Адамівка - колишня частина містечка Зіньків, а сьогодні - окреме село, відоме завдяки неординарній Покровській церкві. Навіть у довіднику "Приходы и церкви Подольской епархии" 1901 року дослідник Поділля Євтим Сіцинський відносить адамівську церкву у складі Зінькова, а про існування топоніма чи кутка Адамівка навіть не згадує. Церква св. Покрови була збудована у 1773 році за зразком подільських оборонних храмів XVI століття. Це є кам'яна одноверха споруда, яка є рідкісним прикладом триконхового храму XVIII століття. Основний об'єм церкви складається з бабинця, нави з двома...

Вчора знову було продовження подорожі у подільську осінь. На цей раз це був південь Тернопілля і, навіть, трохи Буковини. Подорож виявилася надто приємною, але зі своїми нереалізованими планами. Дуже короткий світовий день не дав можливості подивитися багато, а густий туман не дозволив спостерігати панораму Заліщиків з буковинського берегу. Менше з тим, поїздка до Червоногруду на цей раз була найтривалішою і найзмістовнішою. А ще був прекрасний і неповторний вечірній Чортків! Ранкові Заліщики були в незвичайно густому тумані. Здавалося, що він ніколи не розсіється. Так і відбулося. До 11 ранку нічого не змінилося. Але в тумані Заліщики по-...

Щасливий той, кому протягом місяці двічі пощастило добувати в столиці Поділля. Двічі щасливий той, хто зробив це у жовтні. Адже жовтень – найкраща пора для відвідування Кам’янця. Осінь в мене вже давно асоціюється з Кам’янцем, а Кам’янець – з осінню. Осінь – з жовтим листям на деревах і під ногами, а дерева з жовтим листям – з каньйоном Смотрича. Каньйон Смотрича – з каменем, а камінь – з замками. Ланцюжки асоціацій можна продовжувати безкінечно, і в різні сторони. Якась з них закінчиться на неповторних кам’янецьких красунях, а якась – на кам’янецькому метро. Романтичніше за все виглядає сонний ранковий Кам’янець. Каньйон густо вкритий...

дивиться також: Осіннє Поділля-2011 (частина 1) Осіннє Поділля-2011 (частина 3) Останні два дні знову провів на Поділлі. Вперше в житті був у ролі екскурсовода: показував подільську осінь групі з 30 діточок з гімназії. Не знаю, що краще – подорожувати самому чи з кимось. З одного боку приємно ділити радість мандрівки з іншими, особливо з дітьми, які дивляться на речі іншими очима. А з іншого – самому можна значно більше подивитися. Так чи інакше, діти задоволені, я так само :) Пройшло всього тиждень з минулої подорожі осіннім Поділлям. За тиждень подільська осінь змінилася: з тих дерев, що стояли жовтими, вже опали листя, інші – пожовтіли...

Упродовж цілого року я з нетерпінням чекаю середини жовтня, щоб подарувати собі традиційний подарунок – Подільську осінь. Важко пояснити чому саме, але саме на Поділлі золота пора презентує себе найяскравіше. Може причина тому – вкриті деревами круті схили подільських річок, може руїни замків, які на їх фоні виглядають немов кораблики, що пливуть по жовтогарячих морях. А ще причина – тут осінь пахне по-особливому: свій неповторний запах має і вода, і повітря, і, навіть, замкове каміння.  В цьому році я традиційно розпочав осінню мандрівку півднем Хмельниччини. Хотів відвідати цікаві місця, де ще ніколи не був (Маліївці, Зіньків, Адамівка)...

Сьогодні Улашківці - це невелике село Чортківського району Тернопілля з населенням трохи більше тисячі мешканців на березі річки Серет. А колись Улашківці були містечком з Магдебурзьким правом, де кожного року гриміли багатолюдні ярмарки. Вперше Улашківці згадуються у 1464 році. Легенда про виникнення назви поселення розповідає про запорізького полковника Улаша, який разом з іншими козаками оселилися на березі Серету. Для оборони поселення від татар вони спорудили фортецю. Під час одного з нападів всі козаки загинули геройською смертю. Поселення ж назвали Улашківцями на честь козацького ватажка. Є і друга легенда про походження назви села....

Декілька кілометрів відділяють село Наварія Пустомитівського району від південної межі Львова. В пару кілометрах - село Годовиця. Там, як і в Наварії, також зберігся костел геніального архітектора Меретина. Але сусіду з Наварії - костелу Успіння Богородиці, повезло значно більше: тутешній храм відновлено і декілька років тому і він - діючий. Римо-католицька парафія в Наварії була вже принаймні у 1624 році. Був і старий костел, який 1618 - 1621 році знищили татари. Невдовзі храм було відбудовано, також з дерева. Але і він згорів у 1630 році. Завдяки фінансовій підтримці Єлизавети Гумницької у 1641 році розпочалося будівництво мурованого...

Лівчиці - велике село Жидачівського району (Львівська обл.), що знаходиться в декількох кілометрах від монастиря в Кохавино. Назва "Лівчиці (Ловчиці)" походить від слова „лови”. Приїхати сюди варто заради симпатичного палацу, зведеного у другій половині ХІХ століття. Ось тільки точний час побудови палацу і хто ж саме його збудував, залишається поки що загадкою. За різними даними це були Глуховецькі, Глуховські, Строжинські, Лосі. Сьогодні в колишньому палаці діє інтернат для розумово відсталих дітей. За легендою, 1800 рр. француз по прізвищу Лось полював у цих місцях разом зі своїми товаришами і заблудився, натрапивши на невеличку річку....

Це одне з найбільших міст Львівської області варто відвідати, щоб оглянути неповторний і величний костел Різдва (справжніх готичних костелів в Україні залишилося не так багато), декілька цікавих храмів різного періоду та забудову кінці ХІХ - початку ХХ століття починаючи від громадських споруд і закінчуючи багаточисельними віллами заможних мешканців. Враховуючи те, що місто досить велике і тут багато пам'яток, на його відвідання варто витратити повний день.  Археологічні дослідження свідчать, що в давньоруські часи Стрий вже був великим укріпленим містом. А перша письмова згадка про нього датується 1385 роком. У 1398 році Стрий було...

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району і є відомим відпустовим місцем Львівщини. Його історія почалася у 1646 році, коли власниця сусіднього села Руда Анна Войнаковська, повертаючись з Жидачева до свого рідного села побачила на одному з дубів образ Божої Матері. Перед образом зупинилися і впали на коліна і чотири коні, які везли панську карету. Коні вирушили в дорогу лише після того, як пані вийшла зкарети і помолилася.   Слава про чудо швидко розповсюдилася по околицях. Неодноразово його факт...

Містечко Журавно розташовано на півдні Жидачівського району Львівщини в міжріччі річок Дністра і Свічі. Його назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях. Документально Журавно вперше зафіксоване у 1435 році, а в актових книгах 1445 року воно вже фігурує, як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. У 1468 році у містечку вже був костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити.  На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх...

Коросно розташовано на березі річки Білий Потік, притоці Гнилої Липи в двох кілометрах від райцентру Перемишляни. Сюди вам потрібно у випадку, якщо ви жити не можете без закинутих костелів, які доживають свої останні дні. Костел в Коросно був зведений у 1912 році і був філіальним храмом відносно великого костелу в Перемишлянах. Перша згадка про село відноситься до 1444 р. У 1469 р. власником Коросна був Павло Клюс. У 1515 р. село перебувало вже у власності родини Лагодовських. У 1650 р. власником Коросна був Мартиян Ґраб'янка, який у 1660 р. продав його Косаковському. У 1774 р. Коросно разом з Перемишлянами і Борщевом входили до...